М’який знак

В українськiй мовi буква Ь (м’який знак) позначає м’якiсть приголосних звукiв.

М’який знак пишеться М’який знак НЕ пишеться
Пiсля д, т, з, с, ц, л, н на позначення м’яких приголосних [д′], [т′], [з′], [с′], [ц′], [л′], [н′],
[̂]:
a) У кiнцi слова:
суть, день;
б) У серединi слова перед твердим приголосним (крiм шиплячих):
вiльний, боротьба;
в) У серединi складу перед о та р:
льон, втрьох;
г) Пiсля л перед наступним м’яким приголосним:
льох;
Як запам’ятати:
М’який знак пишеться пiсля всiх приголосних речення
«Де ти з’їси цi лини, Дзар».
Пiсля букв на позначення:
а) Губних [б], [п], [в], [м], [ф]:
кров, степ;
Як запам’ятати:
Губнi приголоснi можна запам’ятати за допомогою «Мавпа буф».
б) Шиплячих [ж], [ч], [ш] (тобто букв ж, ч, ш, щ):
кущ, нiж, пiч;
в) [р] у кiнцi слова та складу:
лiкар, Харкiв, базар;
У суфiксах:
а) -ськ-, -зьк-, -цьк-:
бахчисарайський, близько , донецький;
б) -ньк-, -еньк-, -оньк-, -есеньк-,
-iсiньк-, -юсiньк-:
сторононька, тонесенький, малюсiнький.
У буквосполученнях лч, лц (походять з лк), нч, нц (походять з нк), сч, сц (походять з ск):
матiнцi, матiнчин – матiнка.
У буквосполученнях льч, льц (походять з льк), ньч, ньц (походять з ньк), сьч, сьц (походять з ськ):
неньцi, неньчин – ненька.
Мiж подвоєними лiтерами на позначення подовженого приголосного:
знання, зiлля.
У словах рiзьбяр, тьмяний i похiдних. Пiсля н та перед шиплячими i суфiксами -ськ-, -ств-:
тонший, панство, волинський.
Виняток: женьшень.
У кiнцi першої частини складних слiв:
вiсiмдесят, шiстсот.

М’який знак на місці пропуску треба писати в усіх словах рядка:

мален..кий, с..омга, піс..ня годит..ся, праз..кий, лял..чин сторонон..ка, сяд..те, шіст..десят війс..ковий, вишен..ці, рибал..ці

Годиться, празький, ляльчин.

Пісня – між двома м’якими приголосними м’який знак не пишеться;

Шістдесят – у кінці першої частини складених прислівників м’який знак не пишеться;

Рибалці – у буквосполученні лц (від лк) м’який знак не пишеться (рибалка).