Закінчення

Визначення
Закінчення — змiнна значуща частина слова, що виражає його граматичне значення, а також слугує для зв’язку слiв у словосполученнi й реченнi.

Наприклад: у словi лiтнiй закiнчення -iй вказує на чоловiчий рiд, однину, називний вiдмiнок (тобто слово вiдповiдає на питання який?).

Усi змiннi слова мають закiнчення. Воно може бути нульовим, якщо не позначається лiтерою i не виражається звуком, але має граматичне значення.
Наприклад, у словi лiс нульове закiнчення вказує на чоловiчий рiд, однину, називний вiдмiнок (тобто слово вiдповiдає на питання що?)

Не мають закiнчення незмiнюванi слова:

  • прислiвники (як?): голосно, зранку
  • дiєприслiвники (що роблячи? що зробивши?): пишучи, приїхавши
  • iнфiнiтив дiєслова (що робити? що зробити?): робити, читати
  • незмiнюванi слова iншомовного походження: таксi, бюро


Виберіть рядок, у якому всі слова не мають закінчення:

колібрі, таксі, леді день, важко, журі поні, птах, прибігши прибігши, ходити, шлях День, птах, шлях – нульове закінчення.