Іменник

Визначення
Іменник — самостiйна частина мови, що має значення предметностi (називає особу, предмет, явище) та вiдповiдає на запитання хто? що?

Наприклад: людина, зошит, дощ.

Iменники змiнюються за числами та вiдмiнками, належать до певного роду.



Зміст розділу:

  1. Групи iменникiв за значенням
  2. Рiд iменникiв
    1. Рiд незмiнюваних iменникiв iншомовного походження
    2. Рiд складноскорочених слiв
  3. Число iменникiв
  4. Вiдмiнки iменникiв
  5. Вiдмiни iменникiв
  6. Подiл iменникiв на групи
  7. Вiдмiнювання iменникiв I вiдмiни
    1. Правопис окремих вiдмiнкових закiнчень iменникiв I вiдмiни в однинi
    2. Правопис окремих вiдмiнкових закiнчень iменникiв I вiдмiни в множинi
  8. Вiдмiнювання iменникiв II вiдмiни
    1. Закiнчення родового вiдмiнка однини iменникiв чоловiчого роду II вiдмiни
    2. Правопис окремих вiдмiнкових закiнчень iменникiв II вiдмiни в однинi
    3. Правопис окремих вiдмiнкових закiнчень iменникiв II вiдмiни в множинi
  9. Вiдмiнювання iменникiв III вiдмiни
  10. Вiдмiнювання iменникiв IV вiдмiни
  11. Написання та вiдмiнювання iмен по батьковi
  12. Способи творення iменникiв
  13. Написання складних iменникiв
  14. Правопис НЕ з iменниками
  15. Запитання до теми