Дiєприкметник

Визначення
Дiєприкметник — форма дiєслова, яка називає ознаку за станом або дiєю. Вiдповiдає на запитання який? (яка? яке? якi?)

Наприклад: вишитий, прочитаний, вигаданий.

Має ознаки дiєслова i прикметника.

  1. Дiєслiвна ознака дiєприкметника: може керувати iменником (вишитi (чим?) нитками).
  2. Прикметникова: може мати при собi обставини (намальований (коли?) давно).

Змiнюється за родами, числами та вiдмiнками, як прикметник. Має час i вид, як дiєслово. Вiдмiнюються дiєприкметники як прикметники твердої групи.

Дієприкметниками є всі слова в рядку:

мелений, могти, зниклий квітучі, намальований, почуте спечений, забувши, зчорнілий здійснений, сяючий, другий Квітучі, намальований, почуте – дієприкметники.
Могти – дієслово (інфінітив), забувши – дієприслівник, другий – числівник.