Українська мова: від фонетики до морфології
  • Зміст
  • Вступне слово
  • Фонетика. Графіка. Орфоепія
    • Звуки
      • Голосні звуки
      • Приголосні звуки
    • Фонетична транскрипція
    • Алфавіт
    • Співвідношення звуків і літер
    • Уподібнення приголосних звуків
    • Чергування звуків
      • Чергування приголосних звуків
    • Основні випадки чергування У-В, І-Й
    • Склад. Складоподіл
    • Наголос
    • Запитання до теми
  • Лексикологія
    • Слово як мовна одиниця
    • Групи слів за значенням
      • Омонiми
      • Синонiми
      • Антонiми
    • Групи слів за походженням
    • Групи слів за вживанням
      • Активна та пасивна лексика
    • Групи слів за емоційним забарвленням
    • Запитання до теми
  • Фразеологія
    • Фразеологізм як мовна одиниця
    • Джерела походження фразеологізмів
    • Види фразеологізмів
    • Прислів’я, приказки та афоризми
    • Словник найуживаніших фразеологізмів
    • Запитання до теми
  • Будова слова
    • Будова слова
      • Закінчення
      • Основа слова
      • Корiнь
      • Префікс
      • Суфікс
      • Постфiкс та інтерфікс
    • Словотвір
    • Морфологiчнi способи словотворення
      • Суфіксальний спосіб
      • Префiксальний спосiб
      • Префiксально-суфiксальний спосiб
      • Безсуфiксний спосiб
      • Основоскладання
      • Словоскладання
      • Абревiацiя
    • Неморфологiчнi способи словотворення
  • Iменник
    • Групи iменникiв за значенням
    • Рiд iменникiв
      • Рiд незмiнюваних iменникiв iншомовного походження
      • Рiд складноскорочених слiв
    • Число iменникiв
    • Вiдмiнки iменникiв
    • Вiдмiни iменникiв
    • Подiл iменникiв на групи
    • Вiдмiнювання iменникiв I вiдмiни
      • Правопис окремих вiдмiнкових закiнчень iменникiв I вiдмiни в однинi
      • Правопис окремих вiдмiнкових закiнчень iменникiв I вiдмiни в множинi
    • Вiдмiнювання iменникiв II вiдмiни
      • Закiнчення родового вiдмiнка однини iменникiв чоловiчого роду II вiдмiни
      • Правопис окремих вiдмiнкових закiнчень iменникiв II вiдмiни в однинi
      • Правопис окремих вiдмiнкових закiнчень iменникiв II вiдмiни в множинi
    • Вiдмiнювання iменникiв III вiдмiни
    • Вiдмiнювання iменникiв IV вiдмiни
    • Написання та вiдмiнювання iмен по батьковi
    • Способи творення iменникiв
    • Написання складних iменникiв
    • Правопис НЕ з iменниками
    • Запитання до теми
  • Прикметник
    • Розряди прикметникiв за значенням
    • Ступенi порiвняння прикметникiв
    • Вiдмiнювання прикметникiв
      • Вiдмiнювання прикметникiв твердої групи
      • Вiдмiнювання прикметникiв м’якої групи
      • Вiдмiнювання прикметникiв на -лиций
    • Способи творення прикметникiв
    • Правопис прикметникiв
      • Правопис суфiксiв -ичн, -iчн-, -їчн- у прикметниках
      • Правопис суфiксiв -ин-, -iн-, -iв- у присвiйних прикметниках
      • Написання складних прикметникiв
      • Правопис НЕ з прикметниками
    • Запитання до теми
  • Числiвник
    • Розряди числiвникiв за значенням i граматичними ознаками
    • Розряди числiвникiв за будовою
    • Вiдмiнювання числiвникiв
    • Узгодження числiвникiв з iменниками
    • Правопис числiвникiв
  • Займенник
    • Розряди займенникiв за значенням
    • Вiдмiнювання займенникiв
    • Правопис займенникiв
  • Прислiвник
    • Розряди прислiвникiв за значенням
    • Ступенi порiвняння прислiвникiв
    • Способи творення прислiвникiв
    • Правопис прислiвникiв
      • Правопис НЕ з прислiвниками
      • Лiтери и, i в прислiвниках
  • Дiєслово. Дiєприкметник. Дiєприслiвник
    • Дiєслово
      • Перехiднi та неперехiднi дiєслова
      • Вид дiєслова
      • Час дiєслова
      • Способи дiєслiв
      • Дiєвiдмiни дiєслiв
      • Способи творення дiєслiв
    • Дiєприкметник
      • Активнi та пасивнi дiєприкметники
      • Дiєприкметниковий зворот
    • Дiєприслiвник
      • Творення дiєприслiвникiв
      • Дiєприслiвниковий зворот
    • Правопис
      • Правопис НЕ з дiєcловами та дiєприслiвниками
      • Правопис НЕ з дiєприкметниками
  • Службовi частини мови та вигук
    • Прийменник
      • Групи прийменникiв за будовою
      • Групи прийменникiв за походженням
      • Зв’язок прийменника з непрямими вiдмiнками
    • Сполучник
      • Групи сполучникiв за будовою
      • Групи сполучникiв за вживанням
      • Групи сполучникiв за значенням
    • Частка
      • Групи часток за значенням i вживанням
      • Правопис часток
    • Вигук
      • Групи вигукiв за походженням
      • Групи вигукiв за значенням
      • Звуконаслiдувальнi слова
  • Оpфографiя
    • Правопис лiтер, що позначають ненаголошенi голоснi [е], [и], [о]
    • Спрощення в групах приголосних
    • Змiни приголосних за творення слiв
    • Подвоєння та подовження приголосних
    • М’який знак
    • Сполучення йо, ьо
    • Апостроф
    • Правопис префiксiв
Powered by GitBook
On this page

Was this helpful?

  1. Лексикологія

Групи слів за вживанням

PreviousГрупи слів за походженнямNextАктивна та пасивна лексика

Last updated 6 years ago

Was this helpful?

У цьому курсі ми розглянемо основні розділи мовознавства, які необхідно знати для успішного складання ЗНО та подальшого засвоєння матеріалу.

Загальновживана та лексика обмеженого вживання

За сферами вживання лексика української мови подiляється на загальновживану i спецiальну. Останню також називають лексикою обмеженого вживання.

До складу загальновживаної лексики належать слова, якi вживають усi носiї мови. Вони складають її активний словник. Це слова, якi позначають:

  • предмети побуту (дверi, чоботи, сорочка, стiлець, вiдро)

  • процеси трудової дiяльностi (писати, рiзати, готувати, читати)

  • явища природи (дощ, снiг, вiтер)

  • назви тварин, людей (син, батько, яструб, окунь, калина, береза)

  • назви кольорiв, почуттiв, смакiв (червоний, гiркий, радiсть, сум)

  • назви ваги, розмiру (малий, легкий)

  • вiйськовi поняття (куля, зброя)

  • поняття культури (пiсня, мелодiя)

  • суспiльно-полiтичнi поняття (держава, народ)

  • числа (три, двадцять)

Лексика обмеженого вживання складається зi слiв, вживання яких обмежене або територiєю, або певною групою суспiльства. До складу спецiальної лексики належать дiалектизми, професiйнi слова, термiни, а також жаргонiзми та арготизми.

Визначення Дiалектна лексика — це слова, що вживають мешканцi певної мiсцевостi. Вони мають вiдповiдники в лiтературнiй мовi.

Українська мова має три нарiччя: захiдне (пiвденно-захiдне), пiвнiчне i пiвденно-схiдне.

Захiдне: вуйко (дядько), ватра (вогонь), леґiнь (юнак).

Пiвнiчне: лiсавиця (драбина), веселики (журавлi), ясниця (райдуга).

Пiвденно-схiдне: банити (мити), квасець (щавель), пшiнка (кукурудза).

ЗНО Полтавський дiалект лiг в основу української лiтературної мови, завдяки творчостi Iвана Котляревського. Також дiалектизми використовували Михайло Коцюбинський в повiстi «Тiнi забутих предкiв» i Василь Стефаник у новелi «Камiнний хрест».

Визначення Професiйна лексика — це слова, якi вживаються в колi фахiвцiв з певних спецiальностей для позначення знарядь працi, iнструментiв, процесiв, дiй, матерiалiв тощо.

Наприклад:

  • позов, апеляцiя, суддя (юристи)

  • монтаж, шпальта, пiдвал (журналiсти)

Визначення Термiни — це слова, що називають поняття в рiзних галузях: науцi, технiцi, мистецтвi тощо.

Вони є однозначними в однiй галузi. Але можуть мати рiзнi значення в рiзних. Наприклад, термiн операцiя у хiрургiї i банкiвськiй справi позначає неоднаковi поняття. Деякi з термiнiв стають загальновживаними словами. Наприклад, слово термометр.

Визначення Жаргонiзми — цe специфiчна лексика, що вживається у мовленнi людей окремих соцiальних груп, зв’язаних певною спiльнiстю iнтересiв.

Це може бути перебування у певному середовищi, захоплення тощо. Наприклад, серед студентiв заняття називають парами, шпаргалки – бомбами.

Визначення Арготизми — близькi до жаргонiзмiв. Але цi слова зазнали навмисних змiн з метою утаємничити, зробити незрозумiлим для iнших.

Арготизми близькi до жаргонiзмiв. Але цi слова зазнали навмисних змiн з метою утаємничити, зробити незрозумiлим для iнших. До арго можуть вдаватися жебраки, злочинцi тощо. Наприклад: ботень (борщ), морзуля (цибуля).

Окремо потрiбно видiлити розмовну лексику. Вона використовується в побутi при неофiцiйному спiлкуваннi. Розмовна лексика об’єднує три групи слiв.

Перша група – слова, якi не виходять за межi лiтературної мови i додають спiлкуванню невимушеностi: мастак, розбишака, лупцювати.

Друга група – нелiтературнi слова, якi вживаються з порушенням вимови, правил роду, вiдмiнювання тощо. Наприклад, слово «тудою» замiсть «туди».

Третя група – слова, якi мають ознаки згрубiлостi, фамiльярностi: училка (вчителька), братан (товариш), фiзра (фiзична культура), моцик (мотоцикл, мопед), припертися (прийти).

Останнi двi групи деякi мовознавцi видiляють в одну окрему i називають просторiччями.

Діалектне слово вжито в реченні:Десь курився синій димок од ватри.Місяць був ясний, блискучий, як золотий турецький ятаган.У дощові дні хмари звисають сивими пасмами.У козацьких канцеляріях чорнильниці-каламари мали найрізноманітніші форми

Загальновживаними є всі слова в рядку:щастя, рука, дощ, йтиабзац, архів, гриф, витягкок, камбуз, кубрик, баквуйко, файний, біти, ватра Абзац, архів, гриф, витяг – терміни. Кок, камбуз, кубрик, бак – професійна лексика. Вуйко, файний, біти, ватра – діалектизми.

Терміном є слово:літопідметквасецьп'ятихвилинка Літо – загальновживане слово, квасець – діалектизм, п’ятихвилинка – професіоналізм.

Зареєструватися