Апостроф

Визначення
Апостроф – знак, який передає на письмi роздiльну вимову я, ю, є, ї пiсля твердих приголосних.
Апостроф пишеться перед я, ю, є, ї Апостроф НЕ пишеться перед я, ю, є, ї
Пiсля лiтер на позначення губних приголосних [б], [п], [в], [м], [ф]:
п’єса, м’ята.
Як запам’ятати:
Губнi приголоснi можна запам’ятати за допомогою «Мавпа буф».
Пiсля лiтер на позначення губних приголосних [б], [п], [в], [м], [ф], якщо перед ними стоїть кореневий приголосний, крiм [р]:
тьмяний, морквяний.
Пiсля р, що позначає твердий приголосний [р]:
подвiр’я, пiр’їна.
Пiсля р, що позначає м’який приголосний [р′]:
ряд, буряк.
Пiсля префiкса, який закiнчується на приголосний:
з’їхати, без’ядерний.
Перед йо:
зйомка, курйоз.
Пiсля першої частини складних слiв:
транс’європейський, дит’ясла.
У словi Лук’ян i похiдних.

Апостроф треба писати в усіх словах рядка:

пів..яйця, п..ятдесят, кр..якати міжгір..я, пере..їхати, бур..ян з..їсти, об..єднання, дит..ясла запам..ятати, бар..єр, мавп..ячий З’їсти, об’єднати, дит’ясла.
Крякати, переїхати, мавпячий – без апострофа.