Подвоєння та подовження приголосних

Двi однаковi лiтери на письмi можуть позначати подовжений м’який приголосний або збiг однакових приголосних.

Збiг однакових приголосних виникає:

  1. За збiгу кiнцевих i початкових лiтер рiзних частин слова (морфем):
    • префiкса та кореня: ввiчливий, оббiгти
    • кореня та суфiкса: сонний
    • префiкса та префiкса: возз’єднання
    • суфiкса та суфiкса: письменник
    • основи дiєслова минулого часу, що закiнчується на i постфiкса -ся: пасся, трясся
    • частин складноскорочених слiв: спорттовари, вiйськкомат
  2. У наголошених прикметникових суфiксах -енн- i -анн- (-янн-) переважно зi значенням збiльшення ознаки, пiдсилення, можливостi дiї: здоровенний, нескiнченний.
    Виняток: шалений, священик.
  3. У словах Ганна, бовван, лляний, ссати, овва та похiдних.
ЗНО
Щоб не помилятися в написаннi прикметникiв та дiєприкметникiв, слiд запам’ятати, що -нн- пишемо в суфiксах -енн- та -анн-, якщо на них падає наголос.
Наприклад: несказанний - несказаний, нездоланний - нездоланий, нездiйснeнний - нездiйснений.


Подовження - явище, притаманне українськiй мовi (на вiдмiну вiд багатьох iнших).
Подовжуються приголоснi д, т, з, с, ц, л, н, ж, ч, ш, якщо вони стоять у позицiї мiж голосними:

  1. В iменниках середнього роду: знаряддя, знання.
    Але в назвах малих iстот подовження немає.
    Наприклад: гусеня, каченя, теля.
  2. В орудному вiдмiнку однини iменникiв жiночого роду III вiдмiни перед :
    сiль - сiллю, зустрiч – зустрiччю.
  3. У прислiвниках перед я, ю:
    зрання, навмання, спросоння, попiдвiконню, попiдтинню.
  4. У словах Iлля, рiлля, стаття, суддя.
  5. У дiєсловах ллю, ллєш, ллється тощо.

Подвоєні літери треба писати в усіх словах рядка:

гіл(л/лл)я, зустрі(ч/чч)ю, орли(н/нн)ий рі(л/лл)я, підні(ж/жж)я, камі(н/нн)я ві(д/дд)ати, силе(н/нн)ий, глиня(н/нн)ий ку(т/тт)я, сувере(н/нн)ий, узбере(ж/жж)я Орлиний, глиняний, кутя